Нафтовий кокс, або нафтовий кокс, виробляється як побічний продукт переробки сирої нафти. Ось загальний огляд виробничого процесу:
Сира нафта спочатку переробляється в різні продукти, такі як бензин, дизельне паливо та авіаційне паливо.
Важкі та залишкові фракції сирої нафти, які залишаються після переробки, переробляються для отримання нафтового коксу.
Важкі фракції сирої нафти нагріваються до високих температур в установці коксування, яка розщеплює великі молекули вуглеводнів на менші.
Коли важкі фракції нагріваються, частина вуглецю та інших домішок в нафті залишається у вигляді твердого залишку. Цей залишок є нафтовим коксом.
Потім нафтококс додатково обробляється для видалення домішок і збільшення вмісту вуглецю. Цей процес відомий як кальцинування та передбачає нагрівання нафтового коксу до високих температур у обертовій або вертикальній шахтній печі. Під час кальцинування леткі речовини в нафтовому коксі видаляються, що збільшує вміст вуглецю в ньому та робить його більш придатним для використання як паливо або джерело вуглецю.
Кінцевий продукт — це твердий багатий вуглецем матеріал, який можна використовувати в різних промислових цілях, таких як виробництво електроенергії, цементу та сталі.
Загалом, виробництво нафтового коксу передбачає переробку сирої нафти, коксування важких фракцій і прожарювання отриманого твердого залишку для отримання високовуглецевого матеріалу.
Процес є енергоємним і генерує велику кількість відпрацьованого тепла та викидів, що робить його мішенню для екологічного регулювання та контролю.
