Прожарений кокс є горючим, але для його спалювання потрібні більш суворі умови, ніж для звичайного палива.
Ось детальне пояснення:
1. Що таке кальцинований кокс?
Кальцинований кокс є продуктом кальцинування нафтового коксу (сирого коксу) при високих температурах (зазвичай від 1200 до 1350 градусів). Цей процес видаляє вологу, летючі речовини та домішки, значно підвищуючи чистоту вуглецю та покращуючи кристалічну структуру.
2. Чому прожарений кокс є горючим?
Основним компонентом кальцинованого коксу є вуглець, який зазвичай перевищує 98%. Вуглець — горючий елемент; його хімічна реакція з киснем (горіння) утворює вуглекислий газ і виділяє велику кількість тепла. Тому з хімічної точки зору кальцинований кокс є повністю горючим.
3. Особливості (Труднощі) спалювання прожареного коксу
Незважаючи на те, що кальцинований кокс є горючим, характеристики горіння значно відрізняються від звичайних видів палива, таких як вугілля та дрова. Його характеристики включають те, що він «важко запалюється і важко повністю горить».
• Надзвичайно низький вміст летючих речовин: під час прожарювання видаляється більшість легкозаймистих летких речовин (таких як водень, метан та інші вуглеводні). Ці леткі речовини зазвичай є «джерелом запалювання» палива. Без них температура займання кальцинованого коксу дуже висока, зазвичай для стабільного горіння потрібні температури вище 800 градусів.
• Низька реакційна здатність: завдяки високовпорядкованій кристалічній структурі кальцинований кокс має низьку хімічну реакційну здатність і повільно реагує з киснем.
• Потрібні особливі умови: щоб досягти повного згоряння прожареного коксу, його зазвичай потрібно подрібнити в дуже дрібний порошок (щоб збільшити питому поверхню) і ретельно змішати з високо-температурним повітрям. У промисловості він часто використовується як паливо в спеціально розроблених котлах з киплячим шаром.
4. Основне використання: паливо чи сировина
Це призводить до ключової подвійної властивості кальцинованого коксу:
• Як сировина (основне використання): найважливішим використанням кальцинованого коксу є не-горюча сировина. Завдяки високому вмісту вуглецю та низькому вмісту домішок він є основною сировиною для виробництва попередньо обпалених анодів для алюмінію, графітових електродів і вугільних рейзерів. У цих застосуваннях структурна стабільність є бажаною, а не горінням.
• Як паливо (вторинне використання): якщо фізико-хімічні властивості кальцинованого коксу (такі як вміст сірки, вміст золи та вміст металу) не відповідають стандартам для високо-якісної сировини, його використовують як паливо, головним чином для виробництва електроенергії чи забезпечення промислового тепла (наприклад, у цементних печах). У цьому випадку він називається "нафтовий-кокс паливний".
Резюме
• Горючість: горюча, але класифікується як важко{0}}-запалима речовина, що потребує високих температур і сприятливих умов для повного згоряння.
• Принцип горіння: основний компонент, вуглець, реагує з киснем.
• Основна перешкода: Надзвичайно низький вміст летючих речовин і низька реакційна здатність, що призводить до труднощів із запалюванням.
• Промислове застосування: частіше використовується як не-горюча промислова сировина; як паливо використовується-кокс нижчої якості.
Тому розуміти це можна так: кальцинований кокс схожий на «спресоване деревне вугілля високої чистоти». Він може горіти, але прямо сірником його не запалиш. Для горіння йому потрібна постійна висока-температура.
